17 березня в 10- В класі було проведено інформаційно-тематичну годину на тему «Київський період Михайла Врубеля».Мета заходу: ознайомити учнів з особистістю митця, його творчим доробком київського періоду.
Є. Коваленко та С. Алєйнік ознайомили учнів класу з життєвим та творчим шляхом митця, який народився 5 (17 березня) 1856 в Омську і був третьою дитиною в родині. Батько художника, Олександр, поляк за походженням, був військовим юристом. Як і багато військових, батько часто переїжджав з місця на місце за військовим наказом, тому сім'я постійно мешкала в різних містах. У 1869 році сім’я переїхала до Одеси, де Михайло закінчив Рішельєвську гімназію, одночасно відвідуючи малювальну школу «Товариства витончених мистецтв».
Як і всі діти, Михайло багато малював у дитинстві. Батьки не забороняли йому малювати, навіть наймали йому приватних вчителів, однак визначили синові кар'єру юриста. Хоч Врубель і вступив на юридичний факультет Петербурзького університету, кар’єра юриста цікавила його менше, ніж малювання, і університет він так і не закінчив.
Чимала частина життя і творчості Михайла Врубеля пов'язана з Києвом. Врубель любив це місто і часто говорив, що хоче тут жити, а час перебування в Києві називав «кращим часом свого життя». До Києва у 1884 році Врубеля запросив відомий київський реставратор і мистецтвознавець Адріан Прахов, який шукав фахівця, що міг відновити знищені часом фрески в Кирилівській церкві XІІ століття. Молодого художника порадив Прахову викладач Врубеля по академії професор Павло Чистяков. Наново створити фрески в тих місцях, де вони були повністю знищені робота тяжка і кропітка. Перша ж проба Врубеля — зображення архангела на одному зі стовпів церкви — викликала загальне схвалення. Також для Кирилівської церкви Врубель створив фрески «Божа матір», «Сходження Святого Духу на Апостолів». Звичайно ж, він малював не як художник XII століття, а як сучасний майстер, який знав досягнення малярства Західної Європи, але не зрікся візантизму.
Наприкінці 1885 року, після подорожі Італією, Врубель повертається до Києва, де дає приватні уроки малювання і працює над ескізами для розпису Володимирського собору.
