Микола Іванович Пирогов, син чиновника середнього розряду, внук селянина, народився 13 листопада 1810 р. в Москві в багатодітній сім’ї. В 6 років він самостійно навчився читати. До 11-ти років майбутній учений навчався вдома. У 12 років хлопчика віддали до приватного пансіону, де навчали катехізису, святої історії, російської граматики, риторики, німецької і французької мов, арифметики, алгебри, геометрії, всесвітньої та російської історії, географії, малювання, танців. Не маючи й 18-ти років, у 1828 р. Пирогов закінчив медичний факультеті і був  направлений на 2 роки в Дерптський (нині Тартуський) університет для підготовки до професорської діяльності.

Під час Кримської війни (1853-1856рр.), довідавшись про низький рівень медичного обслуговування воїнів, велику кількість убитих і поранених,  Микола Іванович заявив про готовність віддати свої знання, сили та вміння на користь захисників вітчизни. Тут він формулює одне з найважливіших положень воєнної медицини: "Не медицина, а адміністрація відіграє головну роль у справі надання допомоги пораненим і хворим на театрі війни."

Саме в Севастополі М.І. Пирогов вперше в світі здійснив сортування поранених і хворих в залежності від характеру і місця поранення, створив транспортні відділення, гіпсову пов'язку та вперше застосував антисептик у медицині.

Під час російсько-турецької війни (1877-1878) працював у Єлисаветградському шпиталі та Новоукраїнському лазареті. Увів літературні бесіди та товариський суд, ініціював створення першої недільної школи в Україні з українською мовою викладання.