Щороку проводитьсяХІV Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Його мета - піднесення престижу української мови серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу.

Всепоглинаюча гостинність української нації досить міцно затвердилась в традиціях толерантного ставлення до чужинців, до будь-якого «іншого». Ця традиція закріпилась і в ментальності українського етносу. Одну з головних рис називають - толерантність, повагу до іншої особистості, терпимість і відкритість до іншого, іноземного, іновірного. Українські традиції полікультурного співіснування досить багаті, і пов'язані як із психологією народу, так і з геополітичним положенням та міжцивілізаційним станом.

У 10-Б класі відбулась година спілкування до Дня української писемності та мови, на якій ми ознайомилися з розвитком та становленням української мови, її законодавчою базою, видатними діячами, які всіляко підтримували та відстоювали її окремішність.

7 листопада в 11-Г класі відбулася бесіда на тему «Єдина родина в центрі України», метою бесіди було розкрити поняття «толерантність»; донести до учнів необхідність толерантності в суспільстві, на прикладі сучасного соціального становища в Україні; показати нагальну потребу злагоди, поваги до інших людей, їхніх думок.

Сьогодні дуже важливо зрозуміти необхідність толерантності в суспільстві. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».

Поезія –це голос душі людської. Той, хто чує його, здатний піднятися до вершин духу, згуртувати націю, об‘єднати людство. Немає в житті нічого, що поезія обминула б своєю увагою. Її символічна географія – безмежна. Адже саме поезія здатна знаходити відгук у людських серцях. А для душі українця найближче й найрідніше – Шевченкове слово. Адже Тарас Григорович Шевченко – це особистість, чия велич визначається не тільки літературною спадщиною, а усією сукупністю творчої та громадянської діяльності.

Твори поета – це Україна, сам народ, його духовність, неповторність, темперамент, працьовитість і благородство. Тарас Шевченко, як і кожний геній, – невичерпний. До нього треба постійно рости…

Тому сьогодні кожне слово любові і шани, яке прозвучало на традиційному для гімназії «Поетичному зорепаді» (що цього року проходив у форматі літературних читань), було присвячено Великому Кобзарю. Зі сцени линули невмирущі поетові рядки у виконанні талановитих гімназистів. Присутні у залі також мали змогу насолодитися авторською поезією, присвяченою Шевченкові.

7 листопада у 10-Г був проведений урок на тему «Батьки новочасного українського театру».

Мова на уроці йшла про час зародження українського професійного театру, його розвиток та відомих людей, які були «батьками» храма Мельпомени.

Театр корифеїв — одна з найяскравіших сторінок українського театру. Фактично це перший професійний театр в Україні. Офіційно прийнято вважати, що театр засновано в 1882 році в Єлисаветграді (нині Кіровоград).

Серед акторів театру були вихідці з сім'ї (відомої на той час у Єлисаветграді) Тобілевичів: Іван Карпенко-Карий (актор і драматург), Панас Саксаганський (актор), Микола Садовський (актор) і Марія Садовська-Барілотті (актриса і співачка).

Завдяки Театру корифеїв друга половина XIX століття увійшла в українську історію як золотий вік українського театру.

7 листопада у 10-А класі відбувся Регіональний урок «Єдина родина в центрі України» в рамках проведення тижня розвитку національних культур.

Під час апаратної наради в Кіровоградській облдержадміністрації директор департаменту освіти і науки ОДА Ельза Лещенко підкреслила: «Заклади системи освіти повинні виховувати молоде покоління у дусі толерантного ставлення до представників інших культур, традицій та релігій».

4 листопада учні 10-Б класу відвідали Кіровоградський обласний краєзнавчий музей, в якому до дня незалежності України представлена етнографічна виставка «Дерево життя» з приватної колекції В. Нагорного. Екскурсію провела Валентина Василівна Дацька, яка збагатила наші знання про культуру предків, їхні звичаї та традиції. Також екскурсія залишила незабутній слід у нашій пам’яті, дозволивши поглянути крізь призму часу на традиційне життя українського народу.