Вже осінь перевесла срібні в’яже.

Екватор пройдено. Та що літа,

Як серце в юність повертає Ваше,

Й пора настала щедра, золота.

Не час іще на лаврах спочивати,

Хоч пройдено дороги, та не всі.

Ще хочеться, як в юності кохати

І босоніж пройтися по росі.

І треба ще багато так зробити

Для себе, для людей і для сім’ї.

Життя одне, та треба так прожити,

Щоб дітям теж співали солов’ї.

Коли є віра, що нема вагання,

Коли любов на все життя одна.

Тож сонця Вам, наснаги і дерзання,

Сто літ прекрасних, чистих як весна!