» » Участь у польсько-німецько-українському семінарі для шкільної молоді «Світло у темряві»

3D подорож
3D подорож
3D подорож
3D подорож
3D подорож
 
 
 

Участь у польсько-німецько-українському семінарі для шкільної молоді «Світло у темряві»

Автор: dend від 4-08-2017, 22:33, переглядів: 583

0

Учні Кіровоградського облкомплексу взяли участь у польсько-німецько-українському семінарі для шкільної молоді «Світло у темряві», який проводився у Міжнародному Домі Зустрічей Молоді в Освенцимі (Польща), мета якого - детальніше вивчити  історію Аушвіц та Другої Світової війни, обговорити культуру пам’яті про Аушвіц у Польщі, Німеччині та Україні, дослідити роль мистецтва у житті в’язня та у сучасному світі, дізнатися більше про права людини сьогодні і виразити свої враження та думки за допомогою танцю та театру. …….

Тищенко Максим (11-А клас):

«Це була моя перша поїздка за кордон і, мушу зізнатися, вона залишила в мене лише позитивні емоції... Найбільше хочеться відзначити нашого хореографа з Німеччини Анну. Вона просто вразила мене своїм драйвом та енергією (як фізичною, так і духовною). Кожного дня, коли я приходив на репетиції нашої вистави, спочатку я відчував невелику слабкість та виснаження, але вже після п'яти хвилин роботи  вже зовсім забував про усе негативне і повністю поринав у постановку спектаклю. Дуже здивували мене думками й відкритістю інші учасники проекту... Було дуже приємно разом обговорювати однакові запитання і чути від кожного власну відповідь, яка була не схожа на інші.

Разом з німецькою та польською делегаціями ми відвідали два концтабори: "Аушвіц" і " Біркенау".  Завдяки захопливій розповіді екскурсовода ми дізналися усі найдрібніші подробиці роботи цих концтаборів. Правду кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Якщо чесно, то навіть не дуже хочеться згадувати увесь той жах. Але є одне мудре японське прислів'я: "Хто не пам'ятає свого минулого, не має майбутнього". І справді, в наш час мало хто з підлітків ознайомлений з темою концтаборів, тож я дуже вдячний усім організаторам проекту "Світло у темряві".

І тепер я впевнений, що учасники семінару не допустять повторення таких жахливих подій".

Олександр Полтавчук (11-В клас):

 «Для мене проект умовно ділився на дві частини. 

Перша - це пам'ять про жахи Аушвіц-Біркенау.  Ті нелюдські умови, катування назавжди залишили відбиток в моїй душі. Але друга частина проекту дала мені можливість поспілкуватися з яскравими та відкритими людьми з інших країн, завести нових друзів.

Робота в команді над спектаклем дуже зблизила всіх,  ми розуміли один одного, не звертаючи уваги на мовний бар'єр.  Мені сподобалось, що ми САМІ подавали ідеї та реалізували їх,  могли вільно висловлювати свої думки».

Петрова Ольга (11-В клас):

«Всі враження від проекту неможливо описати коротко. Перш за все, я хочу подякувати Наталії Ткаченко за те, що вона не лише дала нам змогу взяти участь у проекті, а допомагала і вирішувала безліч проблем так, що ми навіть про них не знали і не хвилювались.

Це був не просто неймовірний час з чудовими людьми. Цей проект - маленьке життя, яке ми прожили, дихаючи разом. Разом ми долали труднощі, разом працювали, не дивлячись на біль у м'язах. Особисто для мене танцювальний спектакль став ще однією можливістю самореалізуватися. Безцінним досвідом стало спілкування з цікавими людьми. Воркшопи в інтернаціональних групах дали змогу упорядкувати потрібні знання про права людини, а екскурсії до місць пам'яті запевнили нас в тому, що ці права треба захищати.

Світло в темряві... Саме це ми хотіли показати у спектаклі, де кожен з нас отримав можливість бути цим світлом. І мій вибір - світити!»

Наталія Клименчук (11-Б клас):

«Проект "Світло у темряві" змінив мене. Емоції, які мене супроводжували під час перебування на проекті, на довго залишаться у пам'яті! Було сумно розуміти, що люди могли так жорстоко знущатись над такими ж, як і вони. Під час екскурсії місцями пам'яті макабричне відчуття не полишало мене. Що вражає? Вражає те, що серед такої жорстокості було місце творчості. Переглядати малюнки дітей на стінах концентраційного табору було дуже складно. Дітки малювали трупи, розстріли… На сьогоднішній день складно уявити, що таке могло бути. Але це було, і наш обов'язок  - пам'ятати. Все це дає змогу переоцінити цінності.

Ми дуже дякуємо організаторам, що такі проекти існують».

Дар'я Ісько (11-В клас):

«Особисто мені проект сподобався з першого дня, адже ми мали змогу бути присутніми на дуже крутих заняттях і брали в них активну участь, де кожен зміг висловити свою думку. Ввечері, коли ми поверталися до кімнат, ми відчували втому, але ця втома була приємною.

Найбільше вразив незвичний для нас підхід до обговорення тем про права людей та дискримінації. Я також зустріла на проекті чудових людей із щирою посмішкою та відкритою душею, які готові тобі допомогти в будь-якій ситуації».

Кавун Святослав (11-Б клас):

Цей проект змінив моє світобачення, дав поштовх до духовного розвитку. Після відвідування концентраційного табору Аушвіц, я був змушений переосмислити деякі моральні цінності, змінити думки. В нашій країні ми майже не вивчаємо цю тему, але проект дав змогу не лише краще вивчити свою історію, а й побачити її на власні очі. Дуже важливим було дізнатися ставлення, думки представників інших країн щодо даної теми. Спілкування займало не останнє місце в цьому проекті. Ми мали змогу не тільки вдосконалити уміння, здобуті при вивченні іноземних мов, а й більше дізнатися про менталітет співрозмовників. Особисто для мене  це мало дуже велике значення. Для деяких проект став способом розкрити, показати себе, відкрити нові танцювальні можливості. Я вважаю, що таких проектів повинно бути більше і вони повинні бути масовішими, щоб всі пам'ятали свою історію, адже хто не знає своєї історії, приречений її повторити знову».

Категорія: Гімназійне життя

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися бо зайти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.