Самооцінка починає розвиватись ще в ранньому віці дитини. У підлітковому віці починає формуватись істинна самооцінка – оцінка людиною самої себе, де перевага віддається критерієві свого внутрішнього світу, обумовлена власним «Я». На самооцінку впливають також оцінки з боку рідних та однолітків, вчителів  та друзів. Вона формує самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Самооцінка має комплексний характер, оскільки поширюється на різні прояви особистості – інтелект, успішність у навчанні, спілкування, зовнішні дані, матеріальні та інші можливості. Таким чином, самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, здібностей і місця серед інших людей.

Протягом місяця у 5 - 10 класах практичним психологом було проведено діагностику самооцінки. Аналіз результатів показав, що учні 5-6 класів переважно мають завищену і адекватну самооцінку, а учні 7-8 класу практично не мають завищеної самооцінки, мають адекватну і занижену. Серед учнів 9-10-х класів переважає занижена самооцінка. Це може бути пов’язаноз пубертатним періодом (період різких гормональних змін – статеве дозрівання),  переживання з приводу зовнішності, невдачі, про які підліток боїться розповісти, щоб її за це не вилаяли, фінансова неспроможність батьків задовольнити матеріальні потреби дитини (намагання дитини бути крутим, як хтось) тощо.

Щоб підняти самооцінку, варто зосередити увагу на своїх здібностях і кращих якостях, навчитись любити і приймати себе таким, яким ти є. Навіть якщо в тебе є причини для роботи над собою, знання того, що ти володієш багатьма вміннями та маєш різноманітні здібності, що ти цінний і особливий для людей, які піклуються про тебе й люблять тебе, допоможе по-справжньому впоратися із процесом дорослішання.

                                                                                                                         Пр.психолог: Якимчук Г.В.