«Треба шу­кати не тих, хто знає більше,

а тих, хто знає кра­ще» (М. Монтень).

Мабуть, це також одна з причин, чому дослідники наполягають на тому, що творчість – якась більш складна своєрідність психіки, ніж інтелект.

     Творчість – соціальний фе­номен, що має у своєму підґрунті актив­ну діяльність, цілеспрямоване пізнання, пошук.

      Дослідження творчості в межах психології викликало появу поняття «креативності», вивченню якого при­святили свої праці багато вітчизняних та зарубіжних учених. Сьогодні креативність є сталою категорією у науці, визначилося кілька основних аспектів її дослідження: предметно-процесуальний та рефлексивний (процес вирішення творчого зав­дання); особистісний (специфічні риси креативної особистості); продуктивно-результативний та соціально-управлінський (умови креативного розвит­ку, самовираження й непрямого управління творчим процесом навчання і виховання).

      Психологи, характеризуючи креативність, вказують на проблему здібностей і найчастіше розглядають креативність як загальну творчу здібність, процес перетворення знань. При цьому вони стверджують, що креативність пов’язана із розвитком уяви, фан­тазії, породженням гіпотез. Так вважають психологи Виготський Л. С, Пономарьов Я. А., Давидов В. В., Шмельов А. Г.

      Взагалі, говорячи про здібності людини, мають на увазі її можливості в тій чи іншій діяльності. За на­явності однакових умов (підготовленість, знання, уміння, навички) здібна людина отримує кращі ре­зультати порівняно з менш здібною. Кожна діяль­ність висуває складні вимоги до виконавця, який повинен володіти певною системою відповідних властивостей. Наявність такої системи, її повнота, міра розвитку її якостей обумовлює успішність ді­яльності. Успіх залежить також і від досвіду: знань, умінь, навичок. Але здібності полягають не в самих знаннях, уміннях та навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина оволодіває ними при наяв­ності позитивної мотивації.

      Здібності – це індивідуально-психологічні особли­вості особистості, які є умовою успішного здійснен­ня певної діяльності і які визначають відмінності в оволодінні необхідними їй знаннями, уміннями та навичками. Здібності виявляються у всіх сферах людської діяль­ності. У різних сферах діяльності здібності мають ба­гато спільного і разом з тим мають специфічні риси.

      Високий рівень здібностей людини до певної діяль­ності, який виявляється в оригінальності та новизні підходу і супроводжується досягненнями найбільш високих результатів у цій сфері, називають талантом. Талант відрізняється від обдарованості наявністю вагомих, яскраво індивідуальних результатів діяль­ності. Обдарованість розуміється більше як мож­ливість досягнень. Талант – це безпосереднє ство­рення нового в межах вже існуючих шляхів і напря­мів суспільного досвіду: науки, техніки, мистецтва. Найгарячіша дискусія ведеться навколо питання, чи можна ототожнювати творчість з інтелектом. Цікавим є припущення, що інтелектуальні здібності не є обов’зковою складовою творчих здібностей. На думку ряду дослідників, люди з рівнем інтелекту вищим за середній частіше мають бідну конкретну уяву або не мають її зовсім. Це можна пояснити тим, що люди по своїй суті менш здібні, але такі, що цілеспрямовано вирішують власне, особистісно значуще завдання, виявляються врешті-решт більш продуктивними, ніж більш обдаровані, але менш зацікавлені.

         Якщо для людини мета творчості – самовіддача, а не галас, не успіх, тоді стає можливим такий роз­виток творчої думки, який веде до проникнення в глибинні шари дій. Таким чином, якщо самоцінним є сам процес діяльності, то в цьому випадку він не обривається, він розвивається. «Треба шу­кати не тих, хто знає більше, а тих, хто знає кра­ще» (М. Монтень). Мабуть, це також одна з причин, чому дослідники наполягають на тому, що творчість – якась більш складна своєрідність психіки, ніж інтелект.

      Не можна навчити «деяким прийо­мам творчого мислення», а можна ство­рити умови для розвитку мотиваційної спрямованості на нестандартне, нетради­ційне бачення і вирішення будь-якої жит­тєвої проблеми.

                                                                                                     Якимчук Г.В.