Кравченко Тарас, студент історичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

       Назавжди в моїй пам`яті закарбувався день, коли я вперше ступив на поріг гімназії Короткова. Важливим кроком для мене став вибір майбутньої професії. Першою сходинкою на шляху до омріяної спеціальності стала саме гімназія мистецтв. Школа, яка виховує майбутню еліту української держави, людей, які визначили мету свого життя та сміливо крокують до її здійснення. Для кожного учня гімназії навчання стало невід`ємною частиною життя. Так складається, що часто ми маємо дві сім`ї: моя сім`я і дитячий садочок, моя сім`я і школа, моя сім`я і навчальний заклад. Важливо, щоб ми почували себе комфортно у будь-якій з них. Спеціалізована гімназія Короткова стала для нас рідним домом, місцем, куди завжди хочеться повертатись. Вона навчає нас не тільки грамотно писати, знати літературу чи хореографію, а й бути людяними, відповідальними, чесними, цінувати дружбу, бути готовим прийти на допомогу, вміти вибачатись і вибачати інших. Фундамент нашого майбутнього життя ми закладаємо у школі. Саме наша гімназія має для цього усі умови. Вона є новим незрівнянним світом, створеним для дійсно талановитих та обдарованих дітей.

       Феномен гімназії, перш за все, полягає в тому, що директором є народний артист України, заслужений діяч мистецтв, професор, людина-геній – Анатолій Єгорович Коротков, який пройшов великий шлях до успіху. Ще з перших днів я захоплювався цією унікальною людиною.

       Перший мій успіх – це вступ до гімназії – перша подолана сходинка життя, перша перемога. З цією перемогою в мене почалось нове життя. Дуже щільний і серйозний графік, який не залишав часу для нудьги. Сама гімназія – це храм краси, добра і радості, які створені Анатолієм Єгоровичем та його високопрофесійною командою педагогів, вихователів, обслуговуючого персоналу. Кожного дня, з самого рання нас зустрічали усміхнені вахтери, водії, вихователі, які випромінювали світло, заряджали нас енергією на цілий день роботи. Вчителі ніколи не принижували учня. Хто завжди допоможе, підскаже, наставить на правильний шлях – звичайно, вчителі. Незважаючи на високі цілі, поставлені перед учнем щодо навчання (кожен учень працював з сьомої ранку до шостої вечора, факультативами й уроками був зайнятий увесь вільний час, вся енергія й сила йшла на навчання), гімназисти їх долали не без допомоги вчителів. А мій класний керівник, люба моя вчителька, геніальний психолог і дослідник дитячої душі, філософ життя – Наталія Авимівна Підгорна! Хто як не вона постійно надихала нас до нових здобутків, перемог! Майже кожного тижня  в гімназії проводили репетиції, святкували майже всі свята, створювались умови для всебічного розвитку особистості. Хорові, інструментальні гуртки, а головне – хореографія: все це захоплювало кожного учня гімназії. Виховання красою тут на найвищому рівні. Директор потурбувався, щоб кожен гімназист мав змогу проявити себе в танці. Обов`язкові уроки народного, класичного, сучасного танців розвивали в нас любов до прекрасного, до мистецтва. Немало уваги приділяється й формуванню національної свідомості. Учні гімназії зібрались з усіх куточків області, а тому завжди присутні частинки окремих особливих культур. Ми проводили заходи, де виступали й розповідали про свій край, захищали дослідницькі роботи, які були важливі всім учням, бо кожен гімназист хотів розказати про своє, найважливіше для нього – рідний край! А чого коштує те, що кожного тижня на лінійках, за ініціативи Анатолія Єгоровича, вся гімназія співала гімн України й народні пісні! Після закінчення гімназії значна частина учнів продовжує займатися мистецтвом. Випускники вступають на мистецькі факультети до різноманітних ВНЗ України. Народним артистом України А.Є.Коротковим була створена чудова, найкраща в Україні школа не тільки тому, що 90% учнів на високому рівні від 10 до 12 балів по дванадцятибальній шкалі здали ЗНО й вступили до найпрестижніших ВНЗ України, а й тому, що в гімназії дають міцну платформу для майбутнього життя, розвитку, закладаються основні принципи людяності, працелюбності, виховання, національної свідомості й любові до життя. Тому учні гімназії, виходячи у Великий світ, багато в чому відрізняються від дітей із звичайних шкіл.

       Я пишаюся тим, що навчався саме в цій школі. Тут відроджені національні традиції, вона стала скарбницею духовних, культурних та розумових надбань, які дають змогу вступити в нове доросле життя. Дуже вдячний директору, який все зробив для нас і піклувався про те, щоб ми отримали гарну освіту. Напевне, неможливо перерахувати усіх заслуг нашого директора, але я хочу, щоб усі знали, що ми щиро дякуємо Анатолію Єгоровичу за все, що він зробив для нас. Він - розумна й відповідальна людина, розсудливий та вмілий керівник, талановитий та щирий вчитель, якому я завдячую не лише ґрунтовними знаннями, а й культурному розвитку, який став основою мого життя. Директор є ініціатором створення єдиного колективу школи, де вчителі і учні є надійними друзями. Де викладачі справедливі та добрі люди, що вкладають в нас усе тепло своєї душі. З гордістю можу сказати, що наші вчителі давали якісні знання, бо всі випускники вступили до ВНЗ. Саме тому я намагаюся виправдати їх довіру до мене, адже мрію про те, щоб школа пишалася мною, як зараз кожен учень гімназії Короткова пишається своєю другою домівкою.