Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам

хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

Українська мова – державна мова України. Саме мова є важливим чинником самовизнання нації, надійна основа розвитку країни, загартована багатовіковою історією та відточена творчістю найталановитіших українських письменників. Саме мова є душею нації.

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу – скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова – живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб.

Хочеться стати на коліна перед рідною мовою – мовою Матері моєї – і благати її повернутися до рідної хати, возродитися, забуяти нетлінним скарбом, віщим і вічним словом від лісів – до моря, від гір до степів...

Мова кожного народу

неповторна і – своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

і потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

колосисту – на віки –

українську рідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас, -

бо ж єдина – так, як мати, -

мова в кожного із нас!

(О. Забужко)