Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості,родинний оберіг.Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом матері-прародительниці, символом мудрості, берегинею роду. Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. Робились ляльки-мотанки з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чистарі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягуматусь і бабусь. Тому не дивно, що така лялька, зроблена власноруч,оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, - і давали дитині – і забавка, і цілющий ефект! Лялька-мотанкане випадково не має обличчя. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати досебе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Вона або безлика, або на личку – хрест – солярний знак, знак сонця, знак добробуту, дуже сильний оберіг.
Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва походить.

Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка - три часи: мминулий, теперішній та майбутній; головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - зв"язок із небом.